"Тарас Шевченко і одвічна жіноча таїна"

Під густими, понуро , опущеними вусами сховався найменший натяк на усмішку. Таким Шевченко в  бронзі  дивиться на нас із більшості пам’ятників, яких  незліченно стоїть скрізь по Україні.  9- 10 березня біля цих монументів буває особливо людно в так звані Шевченківські  дні: до постаменту  кладуть квіти, звучать промови, гають урочисті марші. А ось обдарувати букетами своїх коханих, шепотіти на вухо сердечні зізнання чи на весь голос співати палкі серенади тут, під пильним оком Кобзаря, якось не прийнято. В такому місці чомусь майже ніколи не призначають побачень закохані. Так, ніби Шевченко і кохання – речі несумісні. Але Шевченко кохав…

А тому, у бібліотечних працівників бібліотеки для юнацтва виникло  бажання привернути увагу сучасників до страждань душі українського генія – Т.Г.Шевченка і провести 

для учнів гуманітарної гімназії № 5  літературно - музичну годину: «Тарас  Шевченко і одвічна жіноча таїна». Чим більше нові покоління знатимуть про людські страждання і муки минулого, тим менше допустять помилок у взаєминах сьогодні, тим менше буде їх у майбутньому.